Знайдено 81 статтю
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов)
Бью́щий –
1) битни́й. [Ра́на од битно́ї збро́ї]; 2) різки́й (ко́лір); 3) кипу́чий. [Кипу́че нафто́ве джерело́]. |
Горлови́на (отверстие в пропасть, кратер вулкана и т. д.) – джерело́, го́рло. |
Жерло́, жерлови́на – джерело́. • Жерло́ пушки – джерело́, го́рло гарма́ти. • Жерло́ вулкана – джерело́, кра́тер, зів вулка́на. • Жерло́ сопки – сопу́х (р. -ха). |
Иссяка́ть, исся́кнуть – (высыхать) висиха́ти, ви́с(о)хнути и ви́сохти, (исчерпываться) виче́рпуватися, ви́черпатися, (выходить) вихо́дити, ви́йти, виво́дитися, перево́дитися, ви[пере]ве́стися, не става́ти, не ста́ти чого́, (пропадать) зника́ти, зни́кнути, (редко) зсяка́ти, зся́кнути, (неокон.) посяка́ти. [Джерело́ ви́схло (Звин.). Не ви́черпається і не засо́хне джерело́ духово́ї дія́льности серед украї́нського наро́ду (Єфр.). Зся́кла вода́ (Н.-Лев.). Ста́ла вода́ посяка́ти (Св. П.)]. • Воды в засуху -ка́ют – вода́ в посу́ху висиха́є. • Богатства мои -кли – моє́ добро́ (бага́тство) зійшло́, ста́тки-має́тки мої́ спли́ли, зійшли́. • Молоко -кло (в сосцах) – молока́ не ста́ло. • Весь запас хлеба -ся́к – уве́сь запа́с хлі́ба ви́черпався, (обиходно) геть уве́сь хліб ви́йшов. • У старика силы -ка́ют – у старо́го си́ли не стає́, си́ла висна́жується. • Иссяка́емый – виси́ханий; виче́рпуваний. • Исся́клый, Исся́кший, Исся́кнувший – ви́схлий; ви́черпаний. |
Исто́к –
1) (начало реки) джерело́, джерело́вище, початко́ве джерело́, (верховье) верхови́на, верх (-ху), (ум. верше́чок), верхі́в’я (ріки́), поча́ток (ріки́); (перен.) джерело́, поча́ток (-тку). [Ріка́, де-да́лі од початко́вих джере́л свої́х, усе́ бі́льшої набира́є си́ли (Єфр.)]. • У -ков славянства – коло джере́л, коло поча́тків слов’я́нства; 2) (устье реки) ги́рло (-ла). |
Исто́чник –
1) (ключ, родник) джерело́, (обычно более или менее устроенный) крини́ця, кирни́ця, (пров.) живе́ць (-вця́), (самое устье) нора́; ум. джере́льце, крини́чка, кирни́чка, криниче́нька; срвн. Ключ 3. [Сілоа́мське джерело́, во́донька зцілю́ща (Крим.). В сла́внім нафто́вими джере́лами Борисла́ві (Єфр.). Вода́ там на все га́рна; живе́ць хоро́ший (Київщ.). Що під то́ю яли́цею (елью) б’є нора́, ви́дно було́ зда́лека (Франко). Дві там крини́ці: одна́ розтіка́ється по всьо́му саду (Потебня). Сього́дні коло кирничо́к пасти́мемо – там холодо́к та й вода́ свіже́нька (Звин.)]. • Богатый -ками – джереля́стий; кринича́стий. • Целебный -ник – цілю́ще джерело́. • Минеральные -ки – мінера́льні джере́ла; 2) в перен. знач.: а) (материалы, пособия и т. п.) джерело́. [Істори́чні джере́ла (Грінч.). Джерело́ прибу́тку (Куліш)]; б) (начало, корень) джерело́ чого́ и чому́; см. Нача́ло. [Ти джерело́ пісе́нь (Самійл.). Джерело́ вті́хи (Коцюб.). Вони́ єди́не є джерело́ всім стражда́нням мої́х (Грінч.)]. • -ник жизни, света, тепла – джерело́ життя́, сві́тла, тепла́. • -ник милостей – джерело ла́ски. • Узнать из верного, достоверного -ка, -ков – дові́датися, дізна́тися з пе́вного джерела́, з пе́вних джере́л. |
Исче́рпываться, исчерпа́ться –
1) стр. з. виче́рпуватися, вибира́тися, бу́ти ви́черпаним, ви́браним; 2) (иссякать в букв. и перен. знач.) виче́рпуватися, ви́черпатися; (оканчиваться) кінча́тися, (с)кінчи́тися. [Не ви́черпається й не засо́хне джерело́ духово́ї дія́льности серед украї́нського наро́ду (Єфр.). Уве́сь вік не виче́рпувались жа́рти цього́ гумори́ста (Н.-Лев.). Зате́ І́цькові капіта́ли кінчи́лися (Франко)]. • Самый интересный человек -вается – найінтере́сніша люди́на виче́рпується (Крим.). • Я -па́лся в догадках (стал в тупик) – я геть ви́черпав усі́ здо́гади; я не зна́ю, що́ і чини́ти. |
Ки́пень –
1) см. Кипято́к; 2) (пена от кипения или волнения воды) ки́пень (-пню), джерело́, жер(е)ло́. [Ру́ки бі́лі як ки́пень (Харківщ.). У го́рщику вго́ру джерело́ виска́кує (Волч. п.)]. |
Кипу́н – кипу́че джерело́. |
Ключ –
1) ключ (-ча́), ум. клю́чик, ув. ключи́сько. [До двере́й, на ключ замкну́тих, приви́к я тро́хи (Шевч.). Золоти́й клю́чик до ко́жних двере́й прида́сться (Номис)]. • Винтовой ключ – ґвинтови́й ключ. • Гаечный ключ – мутро́вий ключ. • Замочный ключ – замкови́й ключ. • Водопроводный ключ – водогі́нний ключ. • Простой ключ – звича́йний ключ. • Французский ключ – розсувни́й ключ. • Бородка у -ча – язичо́к (-чка́). • Состоять при -ча́х – коло ключі́в ходи́ти; см. Клю́чничать; 2) (средство для понимания чего-л.) ключ, ро́зга́дка. • Ключ к этому произведению – ключ до цьо́го тво́ру. • Ключ к разгадке этой проблемы – ключ, щоб розгада́ти (зрозумі́ти) цю пробле́му. • Музыкальный, нотный ключ – музи́чний, но́тний ключ. • В басовом, в скрипичном -че – під басови́м, під скрипкови́м ключе́м. • У него -ча́ в голове нет – у йо́го не всі до́ма, у йо́го деся́тої кле́пки нема́є; 3) (родник) джерело́, жерело́, ум. джере́льце, жи́ла, живе́ць (-вця́), (раскопанный) ко́панка, (колодезь, имеющий сруб) крини́ця, ки[е]рни́ця, ум. крини́чка, ки[е]рни́чка, крини́че́нька, криничи́на, (зап.) сту́дня, студни́ця, ум. студни́ченька. [Джерело́ би́ло з-під ске́лі (Коцюб.) До до́брої крини́ці сте́жка уто́птана (Номис)]. • Бьющий ключ – джерело́, (диал.) бурку́т (Шух.). • Целебный ключ – цілю́ще джерело́. • Горячий, тёплый ключ – гаря́че, те́пле джерело́, тепли́чина. • Студёный ключ – пого́же джерело́, пого́жа крини́ця. • Бить -чё́м – джерели́тися, би́ти джерело́м, живо́ю ці́вкою. • Жизнь бьёт -чё́м, кровь бьёт -чё́м – життя́, кров буя́є, клекоти́ть, гра́є живо́ю ці́вкою; срвн. Бурли́ть. • Кипеть -чё́м – клекоті́ти; см. ещё Кипе́ть. • Местность богатая -ча́ми – джерели́ста місце́вість; 4) ключ (птиц) – ключ (-ча́). [А журавлі́ летя́ть собі́ на той бік ключа́ми (Шевч.). Ой, у ви́рій журавлі́ леті́ли, по-над Ві́день ключе́м простягли́ся (Франко)]. • Лететь -чё́м – леті́ти ключе́м. |
Кото́рый –
1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих), ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Той пита́ється (вовкі́в): «Котри́й коня́ ззів?» (Поділля, Дим.). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (Н.-Лев.). «Піді́ть-же в ліс, – кото́рий лу́чче сви́сне?» (Рудч.)]. • -рый (теперь) час? – котра́ (тепе́р) годи́на? • В -ром часу? – в котрі́й годи́ні, (зап.) о котрі́й годи́ні? (когда) коли́? • Когда вы уезжаете? • В -ром часу, то есть? (Турген.) – коли́ ви ї́дете? О котрі́й годи́ні, себ-то? • -рое (какое) число сегодня? – котре́ число́ сього́дні? • В -ром (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́? • До -рых (каких) же пор? – до́ки-ж? до яко́го-ж ча́су? • -рый ей год? – котри́й їй рік? • -рым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)? • -рую из них вы более любите? – котру́ з них (з їх) ви бі́льше коха́єте? • -рого котёнка берёшь? – котре́ котеня́ бере́ш? • А в -рые двери нужно выходить – в те или в эти? (Гоголь) – а на котрі́ две́рі тре́ба вихо́дити – в ті чи в ці? • -рый Чацкий тут? (Гриб.) – котри́й тут Ча́цький? • Скажи, в -рую ты влюблён? – скажи́, в котру́ ти зако́ханий? -рый тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дк[н]о!; 2) -рый из… (из двух или из многих; числительно-разделит. знач.) – ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Ко́ні йому́ гово́рять: «ти ви́рви з ко́жного з нас по три волоси́ні, і як тре́ба бу́де тобі́ котро́го з нас, то присма́лиш ту волоси́ну, кото́рого тобі́ тре́ба» (Рудч.). Оди́н із їх – котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає – упаде́ ме́ртвий (М. Рильськ.). Розка́зує їм (вовка́м), котри́й що́ ма́є ззі́сти (Поділля. Дим.). По у́лиці йшов Васи́ль і не знав, на котру́ у́лицю йти (Н.-Лев.). А в Мару́сі аж два віно́чки – кото́рий – во́зьме, пла́че (Пісня). Вже у дівча́т така́ нату́ра, що кото́ра якого́ па́рубка полю́бить, то знаро́шне ста́не кори́ти, щоб дру́гі його́ похваля́ли (Квітка)]. • Она рассказывала, в -ром часу государыня обыкновенно просыпалась, кушала кофе (Пушкин) – вона́ оповіда́ла, в (о) ко́трій годи́ні (или коли́: когда) госуда́риня звича́йно просипа́лась (прокида́лась), пила́ ка́ву. • Он рассказывает, не знаю (в) -рый раз, всё тот же анекдот – він розповіда́є не зна́ю, котри́й раз ту са́му анекдо́ту. • Ни -рого яблока не беру: плохи – ні котро́го я́блука не беру́: пога́ні. [Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка)]. • -рый лучший, -рый больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший. [Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.)]. • Не толпитесь! • Кото́рые лишние, уходите! (Чехов) – не то́вптеся! котрі́ за́йві, йді́ть собі́; 3) (относ. мест.): а) в придат. предл. после главн. (постпозитивных) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий. [Пани́ч, що вкрав бич (Приказка). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (Рудч.). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М. Вовч.). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Шевч.). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). І це була́ пе́рша хма́ра, що лягла́ на хло́пцеву ду́шу (Грінч.). І молоди́ці молоде́нькі, що ви́йшли за́муж за стари́х (Котл.). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Шевч.). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (Куліш). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (Франко). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Смерть вільша́нського ти́таря – правди́ва, бо ще є лю́ди, котрі́ його́ зна́ли (Шевч. Передм. до Гайдам.). Про конфедера́тів так розка́зують лю́ди, котрі́ їх ба́чили (Шевч. Прим. до Гайдам.). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (Стор.). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (Рудч.). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (Куліш). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (Котл.). Но це були́ все осужде́нні, які́ поме́рли не тепе́р (Котл.). По́тім му́шу ви́дати кни́жку про поря́дки, які́ завели́сь на Украї́ні… (Куліш)]; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий. [Черво́нець, що дав Залізня́к хло́пцеві і до́сі єсть у си́на того́ хло́пця, котро́му був да́ний; я сам його́ ба́чив (Шевч. Прим. до Гайд.). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М. Рильськ.). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (Єфр.)]. • -рый, -рая, -рое, -рые – (иногда, для ясности согласования) що він, що вона́, що вони́ (т. е. к що прибавляется личн. мест. 3-го л. соотв. рода и числа). [Біда́ то́му пачкаре́ві (контрабандисту), що він (который) пачки́ перево́зить (Чуб.). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (Котл.). От у ме́не була́ соба́чка, що вони́ (которая) ніко́ли не гри́злась із сіє́ю кі́шкою, а ті́льки гра́лись (Грінч. I). Пішли́ кли́кати ту́ю кобі́ту (женщину), що вона́ ма́є вме́рти (Поділля. Дим.)]. • Человек, -рый вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить). • Берег, -рый виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко. • Море, -рое окружает нас – мо́ре, що ото́чує нас. • Есть одно издание этой книги, -рое продаётся очень дёшево – є одно́ вида́ння ціє́ї кни́жки, що (или для ясности согласов що воно́) продає́ться ду́же де́шево. • -рого, -рой, -рому, -рой, -рым, -рой, -то́рых, -рым, -рыми и др. косв. п. ед. и мн. ч. – що його́, що її́, що йому́, що їй, що ним, що не́ю, що них (їх), що ним (їм), що ни́ми (ї́ми) и т. д. (т. е. при що ставится личн. м. 3-го л. соотв. рода, числа, падежа), яко́го, яко́ї, яко́му, які́й, яки́м, яко́ю, яки́х, яки́м и т. д., кот(о́)ро́го, кот(о́)ро́ї, кот(о́)ро́му, кот(о́)рі́й, кот(о́)ри́х, кот(о́)ри́м и т. д. [Ой чия́ то ха́та з кра́ю, що я її́ (которой) не зна́ю? (Чуб. V). Ото́ пішо́в, найшо́в іще́ тако́го чолові́ка, що на́ймита йому́ тре́ба було́ (которому батрака нужно было) (Грінч. I). Переживе́ш цари́цю, що їй (которой) слу́жиш (Куліш). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Грінч.). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ (которую стережёт) ба́ба-яга́ (Рудч.). В Катери́ні вже обу́рювалась го́рдість, що її́ ма́ла вона́ спа́дщиною від ма́тери (Грінч.). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ (которую) хова́ють від ме́не? (Франко). Пра́ця, що її́ подаю́ тут читаче́ві… (Єфр.). І ото́й шлях, що ним (которым) прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (Єфр.). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Грінч.). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (Рудч.). Стоя́ть ве́рби по-над во́ду, що я їх (которые я) сади́ла (Пісня). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх (кости которых) взяли́сь уже́ пра́хом (Куліш). Про що́ життя́ тим, що їм (которым) на душі́ гі́рко? (Куліш). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми (которыми) простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Що́-б то тако́го, коли́ й жі́нку не бере́ (чорт), котру́ я зоста́вив на оста́нок? (Рудч.). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (Мирний). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (Франко). Жий вже собі́ а вже з то́ю, кото́ру коха́єш (Чуб. V). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М. Рильськ.). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (Куліш). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). З того́ са́мого Ромода́нового шля́ху, яки́м ішо́в па́рубок… (Мирний). Почува́ння, яки́м про́нято сі ві́рші, врази́ло її́ надзвича́йно (Грінч.). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (Єфр.). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (Крим.)]. • -рого, -рую, -рые, -рых (вин. п.) – (обычно) що, вм. що йо́го, що її́, що їх; иногда и в др. косв. п. – що (т. е. що без личн. мест. 3-го л.). [Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Все за то́го п’ятака́ що вкрав мале́ньким у дяка́ (Шевч.). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудч.). І намі́тку, що держа́ла на смерть… (Н.-Лев.). Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му (Шевч.). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Шевч.). При́колень, що (вм. що ним: которым) припина́ють (Чуб. I). Оси́ковий при́кілок, що (которым) на Орда́ні ді́рку у хресті́ забива́ють (Грінч. III)]. • Книга, -рую я читаю – кни́га (кни́жка), що я чита́ю или що я її́ чита́ю. • Надежды, -рые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли). • Через какой-то религиозный катаклизм, причины -рого ещё не совсем выяснены – через яки́йсь релігі́йний катаклі́зм, що його́ причи́ни ще не ви́яснено гара́зд (Крим.). • Он (Нечуй-Левицкий) не мало внёс нового в сокровищницу самого нашего литературного языка, хорошим знатоком и мастером -рого он бесспорно был – він (Нечу́й-Леви́цький) не ма́ло вніс ново́го в скарбни́цю само́ї на́шої літерату́рної мо́ви, яко́ї до́брим знавце́м і ма́йстром він безпере́чно був (Єфр.) или (можно было сказать) що до́брим знавце́м і ма́йстром її́ він безпере́чно був. • Великие писатели, на произведениях -рых мы воспитывались – вели́кі письме́нники, що на їх тво́рах (на тво́рах яки́х) ми вихо́вувались. • Изменил тем, в верности -рым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся). • С -рым (-рой), к -рому (-рой), в -рого (-рой), в -ром (-рой), в -рых, на -ром, через -рый, о -рых и т. д. – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх) и т. д. – з кот(о́)ри́м (з кот(о́)ро́ю), до кот(о́)ро́го (до кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ро́го (в кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ри́х, на кот(о́)ро́му (на кот(о́)рій), через кот(о́)ри́й (через кот(о́)ру), про кот(о́)ри́х и т. д., з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х и т. д. [Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (Рудч.). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти (с которыми сердце собиралось жить), їх люби́ти? (Шевч.). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). От вихо́де ба́ба того́ чолові́ка, що він купи́в у йо́го (у которого купил) кабана́ (Грінч. I). Козака́ми в Тата́рщині зва́но таке́ ві́йсько, що в йо́му були́ самі ула́ни, князі́ та козаки́ (Куліш). Ба́чить бага́то гадю́к, що у їх на голові́ нема́є золоти́х ріг (ро́гів) (Грінч. I). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (Котл.). Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М. Рильськ.). А то про яку́ (ді́вчину) ти ка́жеш, що до не́ї тобі́ дале́ко? (Квітка). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го (на которое) вода́ (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (Рудч.). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (Єфр.). Рома́ни «Голо́дні го́ди» та «Палі́й» (П. Ми́рного), що про їх ма́ємо відо́мості… (Єфр.). Ди́виться в вікно́ – ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (Рудч.). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (Куліш). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Візьму́ собі́ молоду́ ді́вчину, із котро́ю я люблю́сь (Грінч. III). А парубки́, а дівча́та, з котри́ми я гуля́в! (Н.-Лев.). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (Рудч.). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (Рудч.). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (Куліш). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Грінч.). Він (пан) знов був си́льний та хи́трий во́рог, з яки́м тру́дно було́ боро́тись, яки́й все перемо́же (Коцюб.). О́пріч юна́цьких спроб, про які́ ма́ємо згадки́ в щоде́ннику, але які́ до нас не дійшли́ (Єфр.)]; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у -рого), що з не́ї (из -рой), що на йо́му (на -ром), що про не́ї (о -рой), що в них (в -рых) и т. д. [Пішо́в до то́го коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) золота́ гри́ва (Рудч.). Хто мені́ діста́не коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) бу́де одна́ шерсти́на золота́, дру́га срі́бна, то за то́го одда́м дочку́ (Рудч.). А де-ж та́я крини́ченька, що (вм. що з не́ї: из которой) голу́бка пи́ла? (Чуб. V). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Дожда́вшись ра́нку, пома́зала собі́ о́чі росо́ю з то́го де́рева, що (вм. що на йо́му: на котором) сиді́ла, і ста́ла ба́чить (Рудч.). Хоті́в він було́ засну́ть у тій ха́ті, що (вм. що в ній или де: в которой) вече́ряли (Грінч. I). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). У той день, що (вм. що в йо́го или коли́: в который) бу́де війна́, при́йдеш ране́нько та розбу́диш мене́ (Рудч.). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (Рудч.) (вм. що в не́ї (в которую) брат каза́в їй не ходи́ти) (Грінч.). Одвези́ мене́ в ту но́ру, що ти лежа́в там (вм. що в ній (в которой) ти лежа́в) (Грінч. I). Він пішо́в до тих люде́й, що (вм. що в них: у которых) води́ нема́є (Грінч. I)]. • Это человек, за -рого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (или сокращенно що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся. • Это условие, от -рого я не могу отказаться – це умо́ва, що від не́ї я не мо́жу відмо́витися (від яко́ї я не мо́жу відмо́витися). • Материя, из -рой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́. • Дело, о -ром, говорил я вам – спра́ва, що я про не́ї (що про не́ї я) говори́в вам; спра́ва, про яку́ я вам говори́в. • Цель, к -рой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне. • У вас есть привычки, от -рых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися). • Король, при -ром это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося. • Обстоятельства, при -рых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув. • Условия, при -рых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця. • Люди, среди -рых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс. • Многочисленные затруднения, с -рыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися. • В -ром (-рой), в -рых, на -ром (-рой), в -рый (-рую), из -рого (-рой) и т. п. (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї) и т. д. (т. е. сокращение придат. определит. через соотв. наречия: где, куда, откуда, когда). [До́вго вона́ йшла у той го́род, де (вм. що в йо́му: в котором) жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (Рудч.). Ука́зуючи на те де́рево, де (вм. що на йо́му) сиді́ла Пра́вда (Рудч.). Висо́кії ті моги́ли, де (вм. що в них) лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Шевч.). В Га́дячому Пана́с (Ми́рний) вступи́в до повіто́вої шко́ли, де і провчи́вся чоти́ри ро́ки (Єфр.). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де (вм. що не́ю: по которой) йому́ тре́ба йти (Квітка). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ (вм. що на йо́го: на который) пха́ли її́ соція́льні умо́ви (Єфр.). Прокля́тий день, коли́ я народи́вся (Крим.). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М. Рильськ.)]. • Красноярская тюрьма, в -рой (где) сидел т. Ленин – красноя́рська в’язни́ця, де сиді́в т. Ленін («Глобус»). • Дом, в -ром я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив. • Река, в -рой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що (вм. що в ній) ми купа́лись. • В том самом письме, в -ром он пищет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (вм. що в йо́му він пи́ше; в яко́му він пи́ше (Єфр.)). • Страна, в -рую мы направляемся – краї́на, куди (вм. що до не́ї) ми просту́ємо. • Источник, из -рого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості. • Положение, из -рого трудно выйти, нет выхода – стано́вище, де (или що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (или що) нема́ ра́ди. • Постановление, в -ром… – постано́ва, де… • Принято резолюцию, в -рой… – ухва́лено резо́люцію, де… • Произведение, в -ром изображено… – твір, де змальова́но. • Картина народной жизни, в -рой автором затронута… – карти́на наро́днього життя́, де (в які́й) а́вто́р торкну́вся… • Общество, в -ром… – суспі́льство, де… • В том году, в -ром это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось. • В тот день, в -рый будет война – то́го дня, коли́ бу́де війна́; того́ дня, що бу́де війна́ (Рудч.). • Века, в продолжение -рых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни. • Эпоха, в продолжение -рой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́… • Эпоха, во время -рой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї, що тоді́. • Но больше всего, конечно, влияла та самая эпоха, во время -рой всё это совершалось – але найбі́льше, звича́йно, вплива́в той са́мий час, за яко́го все те ді́ялось (Єфр.) или (можно сказать) коли́ все те діялось. • Война, во время -рой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й). • Зима, во время -рой было так холодно, миновала – зима́, коли́ було́ так хо́лодно, мину́ла. • Тот – кото́рый – той – що, той – яки́й, той – кот(о́)ри́й. [А той чолові́к, що найшо́в у мо́рі дити́ну, сказа́в йому́ (Грінч. I). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Два змі́ї б’ють одно́го змі́я, того́, що в йо́го (у которого) була́ Оле́на Прекра́сна (Грінч. I). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (Єфр.). Щоб догоди́ти вам, я візьму́ собі́ жі́нку, якщо ви на́йдете ту, котру́ я ви́брав (М. Рильськ.)]. • Я тот, -му внимала ты в полуночной тишине (Лермонт.) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Крим.). • Такой – кото́рый – таки́й – що, таки́й – яки́й (кот(о́)ри́й). [Коли́ таки́й чолові́к і з таки́ми до́вгими у́сами, що ни́ми (которыми) він лови́в ри́бу (Грінч. I)]; б) в препозитивных (предшествующих главн. предложению) придаточных предл. – ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается). [Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли – от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котрі́ земляки́ особи́сто були́ знайо́мі з Димі́нським, тих Акаде́мія ду́же про́сить писа́ти спо́мини за ньо́го (Крим.). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Чум. Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). Диви́сь, кото́ра гу́ска тобі́ пока́зується кра́сна, ту й лови́ (Грінч. I). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (Чуб. V). Кото́рая сироти́на, ги́не (Чуб. V) (вм. кото́рая сироти́на, та ги́не)]. • -рая птичка (пташка) рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти. • -рый бог вымочит, тот и высушит – яки́й (котри́й) бог змочи́в, таки́й і ви́сушить (Номис); 4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, кот(о́)ри́йсь, яки́й(сь); см. Ино́й 2. [А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (Куліш). Живе́ до котро́гось ча́су (Звин.)]. • -рые меня и знают – котрі́ (де́котрі) мене́ і зна́ють. • Надо бы голубей сосчитать, не пропали бы -рые (Чехов) – слід-би голуби́ порахува́ти, не пропа́ли-б котрі́; 5) кото́рый – кото́рый, кото́рые – кото́рые (один – другой, одни – другие: из неопределен. числа) – кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, кот(о́)рі́ – кот(о́)рі́, яки́й – яки́й, які́ – які́. [А єсть такі́ гадю́ки, що ма́ють їх (ро́ги): у котро́ї гадю́ки бува́ють вони́ бі́льші, а в котри́х ме́нші (Грінч. I). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий – ко́ником гра́ється, кото́рий – орі́шки пересипа́є (М. Вовч.). Кото́рих дівча́т – то матері́ й не пусти́ли в дру́жки, кото́рі – й сами́ не пішли́, а як й іду́ть, то все зідха́ючи та жа́луючи Олесі (М. Вовч.). Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.). Які́ – посіда́ли на ла́ві, а які́ – стоя́ть (Март.)]. |
Нача́ло –
1) (в пространстве) поча́ток (-тку) и (зап.) почато́к (-тку́). [От поча́ток до́шки, а от кіне́ць її́ (Київщ.). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (Київщ.). Поча́ток (Шевче́нкової) пое́ми «Княжна́» (Доман.)]. • В -ле книги – на поча́тку кни́жки (кни́ги). • От -ла до конца – від поча́тку (від кра́ю) до кінця́ (до кра́ю). [Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (Київщ.)]. • -ло долины – верхі́в’я (поча́ток) доли́ни. • Брать -ло – почина́тися, (реже) зачина́тися. [На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (Звин.)]; 2) (во времени) поча́ток и (зап.) почато́к, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку). [Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Був поча́ток о́сени (Грінч.). Перед поча́тком уче́ння (Васильч.). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Грінч.). Почи́нок слове́сности ру́ської (Куліш)]. • Не иметь ни -ла, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю). • Нет ни -ла, ни конца – нема́(є) ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю), нема́(є) поча́тку (почи́ну) і кінця́ (кра́ю, кінця́-кра́ю). [Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Шевч.)]. • В -ле, см. Внача́ле. • В -ле чего – на поча́тку чого́. [На поча́тку ново́го семе́стру (Київ)]. • В самом -ле чего – а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́; б) з почи́ну, з почи́нку; срв. ниже С самого -ла а) и Снача́ла; в) (в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в ко́рені. [Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (Франко)]. • В -ле жизни – на поча́тку (свого́) життя́. • В -ле своего поприща – на поча́тку свого́ життьово́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри). • -ло весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сни). • В -ле весны – на поча́тку весни́, на про́весні. • -ло года – поча́ток ро́ку. • В -ле года, месяца – на поча́тку ро́ку, мі́сяця. • -ло мира – поча́ток (первопоча́ток) сві́ту. [До поча́тку сього́ сві́та, ще до чолові́ка (Рудан.). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (Крим.)]. • От -ла мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся). • -ло пятого (часа) – поча́ток на п’я́ту (годи́ну). • В -ле пятого – на поча́тку п’я́тої. • Для -ла (для почина) – на поча́ток, на почи́н, для почи́ну. [Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Грінч.). Да́йте нам на почи́н (Грінч. III). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (Мова)]. • О -ле этого ещё и не думали – про поча́ток цього́ ще й не ду́мали, ще й заво́ду того́ нема́(є) (не було́). • От -ла – з поча́тку, з почи́ну; срв. Искони́. [Не за́повідь нову́ пишу́ вам, а за́повідь стару́, котру́ ма́єте з почи́ну; за́повідь стара́, се сло́во, котре́ ви чу́ли з почи́ну (Біблія)]. • От -ла до конца – від (з) поча́тку (з почи́ну) до кінця́, (диал.) з поча́тку до оста́нку. [Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (Куліш). З поча́тку до оста́нку він ці́лий вік не вила́зить з чужо́ї робо́ти (Звин.)]. • По -лу – з поча́тку, з почи́ну. [З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (Самійл.)]. • Судить по -лу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що. • С -ла существования чего – відко́ли існу́є що. • С -ла существования мира – відко́ли існу́є світ, як світ стої́ть (наста́в), як світ сві́том. • С самого -ла – а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу; см. ещё Снача́ла. [З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Грінч.). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Греб.). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М. Вовч.). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка)]; б) (прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м. [Насампере́д я перекажу́ вам зміст кни́жки (Київ)]; в) (сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу. [Ми ті́льки-що наткну́лись, він та́к-таки зра́зу і поча́в ла́ятись (Новомоск.)]. • Начать с самого -ла – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю). [Я почну́ від са́мого кра́ю (Кониськ.)]. • С -лом двадцатого столетия – з поча́тком двадця́того столі́ття (Вороний). • Брать (вести) -ло – бра́ти поча́ток (почи́н), (роз)почина́тися. • Иметь -ло в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чо́му и з (від) чо́го. • Полагать, положить, давать, дать -ло чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́ и чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від. [Шекспі́р покла́в поча́ток сьогоча́сної коме́дії (Рада). Я не скупи́й на подя́ку і, щоб зроби́ти поча́ток, пора́джу… (Куліш). Ле́ся Украї́нка дає́ почи́н індивідуалісти́чній пое́зії (Рада). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (Біл.-Нос.). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (Тобіл.). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (Н.-Лев.)]. • Получать, получить -ло от чего – почина́тися, поча́тися, става́ти, ста́ти з (від) чо́го, похо́дити, піти́, вихо́дити, ви́йти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти з чо́го; срв. Происходи́ть 2. [З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (Рудан.). Як і від чо́го все ста́ло? (Самійл.)]. • -ло этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чо́го. • -ло этого рода идёт от такого-то – цей рід похо́дить (іде́) від тако́го-то. • Доброе -ло полдела откачало (– половина дела) – до́брий поча́ток – полови́на спра́ви (ді́ла); до́брий поча́ток (почи́н) до кінця́ доведе́; до́бре поча́в, добре́ й скінчи́в. • Не дорого -ло, а похвален конец – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи. • Лиха беда -ла – ва́жко розгойда́тися, а да́лі ле́гко; 3) (причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́. [В цих оповіда́ннях зе́млю пока́зано, як невиче́рпне джерело́ ві́чної астрономі́чної ка́зки (М. Калин.)]. • Нача́ло нача́л – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток (-тку), первопричи́на, перводжерело́. • -ло света (оптич.) – (перво)джерело́ сві́тла. • Вот -ло всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла); 4) (основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип (-пу), заса́да. [Життьова́ осно́ва люди́ни є той са́мий при́нцип, що надиха́є приро́ду (М. Калин.). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М. Калин.)]. • Доброе, злое -ло – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре нача́ло. • Духовное и плотское -ло – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний при́нцип. • -ла жизни – життьові́ осно́ви (заса́ди). • -ло возможных перемещений – при́нцип можли́вих перемі́щень; 5) -ла (мн. ч.) – а) (основные принципы науки, знания) осно́ви, заса́ди чого́. • -ла космографии, математики – осно́ви (заса́ди) космогра́фії, матема́тики. • Основные -ла – основні́ заса́ди (при́нципи); б) (первые основания, элементы) поча́тки (-ків) чого́; срв. Нача́тки 2 а. • -ла знания – поча́тки знання́; в) (основания) осно́ви, підста́ви (-та́в), заса́ди (-са́д), при́нципи (-пів). [Перебудува́ння сві́ту на розу́мних осно́вах (М. Калин.). Ми збудува́ли нову́ а́рмію на нови́х заса́дах, для нови́х завда́нь (Азб. Комун.)]. • -ла коллегиальные, комиссионные, компанейские, корпоративные, паритетные, полноправные – заса́ди (реже підста́ви) колегія́льні, комісі́йні, компані́йські (товари́ські), корпорати́вні, парите́тні (рі́вні, одна́кові), повнопра́вні. • На коллегиальных, комиссионных -лах – на колегія́льних заса́дах (колегія́льно), на комісі́йних заса́дах. • На -лах хозрасчета – на підста́ві госпрозраху́нку. • Вести дело на компанейских -лах – прова́дити підприє́мство (спра́ву) на компані́йських заса́дах; 6) (коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я). • Горькое -ло – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́. • Красящее -ло – фарбовина́, фарбни́к (-ка́ и -ку́), краси́ло. • Коренное -ло кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́; 7) (химич. элемент) елеме́нт (-та); 8) – а) (власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); срв. Нача́льство 1. • Быть, находиться под -лом кого, чьим – бу́ти (перебува́ти) під вла́дою (руко́ю) в ко́го, чиє́ю, бу́ти під уря́дом (про́водом) чиї́м, бу́ти під зве́рхністю чиє́ю, бу́ти під ким. • Держать -ло, править -лом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де; см. Нача́льствовать 1; б) см. Нача́льник; 9) церк. – а) (начальные слова, -ные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло. • Творить -ло – пра́вити нача́ло; б) (первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток (-тку). • Положить -ло – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці). • Быть под -лом – бу́ти (перебува́ти) під чиє́ю руко́ю, бу́ти під керува́нням (під на́глядом) у ко́го, чиї́м, бу́ти на поку́ті. [Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (Крим.)]. • Отдать кого под -ло кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння); 10) -ла (чин ангельский) церк. – нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків). |
Неиссяка́емый –
1) (невысыхаемый) несхну́чий, невиси́ханий. [Твій о́браз чи́стий несхну́чі сльо́зи туманя́ть (Самійл.)]; 2) (неисчерпаемый) невиче́рпний, невичерпа́нний, (редко) незся́кний, незся́клий (неистощимый) безперево́дний, невиво́дни́й; срв. Неисчерпа́емый. [Невиче́рпний запа́с ене́ргії (Київ). Невиче́рпна любо́в (А. Любч.). Плита́ та при́мус, – невиче́рпні джере́ла колотне́чі (В. Підмог.). Невичерпа́нний запа́с потенція́льної си́ли (Крим.). Незся́кле джерело́ весе́лости (Н.-Лев.)]. |
Неоскудева́емый, Неоскудева́ющий, Неоску́дный –
1) см. Неоску́делый; 2) (неисчерпаемый) невичерпа́нний, невиче́рпний, (неиссякаемый) невисиха́нний, невиси́ханий, (неистощимый) невиснажни́й, (не знающий усталости) невисильни́й, невирі[о́]бни́й, що не зна́є ви́робу, що на йо́го (й) ви́робу нема́(є). [Невичерпа́нне джерело́ надхне́ння (Київ)]. |
Непомутне́вший – непомутні́лий, нескаламу́чений. • -ший взгляд – непомутні́лий (неприга́слий, нестьмяні́лий) по́гляд. • -ший источник – нескаламу́чене джерело́. |
Нефтяно́й – на́фто́вий, нафтяни́й, (диал.) на́хто́вий, нехтяни́й. [Нафто́ві ви́пари (Франко). Набра́лася нехтяно́го ду́ху (Стор.)]. • -но́й амбар – нафтозбі́р (-збо́ру). • -но́й двигатель – нафто́вий руші́й (двигу́н). • -но́й дух – нафто́вий со́пух. [Уду́шливі нафто́ві со́пухи (Франко)]. • -но́й источник – нафто́ве джерело́. • -ной колодезь – нафто́вий коло́дязь. • -но́й насос, см. Насо́с 2. • -но́й промысел – нафтя́рство, нафто́ва промисло́вість, нафтопромисло́вість (-вости). • -но́й фонтан – нафтогра́й (-гра́ю). |
Оскудева́ть, оскуде́ть –
1) убо́жіти, зубо́жіти, (сов.) зматчі́ти. Срв. Обедне́ть. [Джерело́ наро́дньої пое́зії зо́всім не так зубо́жіло (Грінч.)]. • -дева́ть чем – виво́дитися, ви́вестися з чо́го, зво́дитися, зве́сти́ся з чо́го, повиво́дитися, позво́дитися з чо́го. [Ми звели́ся з свине́й]. • Мы совершенно -де́ли – ми ви́велися геть із усьо́го; 2) сла́бнути, осла́бнути. • -де́ла вера наша – осла́бла ві́ра на́ша. • -де́ть верою, терпением – осла́бнути ві́рою, терпі́нням. |
По́длинный – спра́вжній, справде́шній, правди́вий, автенти́чний, досто́тній, щи́рий, су́тий, су́щий, нестеме́нний, чи́стий, настоя́щий, і́сний, і́стий, віру́тний. [Справде́шня грани́ця землі́ ру́ської. Щи́рий патріо́т. Пе́рстінь су́того зло́та. Кость оце́й, чи́ста боля́чка на о́ці (Крим.). І́ста ма́ма. Вся ма́мина вро́да і вда́ча (Неч.-Лев.)]. • С -ным верно – з оригіна́лом згі́дно. • В -ном виде – (о людях) живце́м. • -ный источник – автенти́чне джерело́. • -ная причина – су́ща (спра́вжня причи́на). • -ная правда – су́ща (щи́ра) пра́вда. |
Пресека́ть, пресе́чь –
1) см. Пересека́ть 1 и 2; 2) (обычно в знач. прекращать, останавливать) перетина́ти, перетя́ти, припиня́ти, припини́ти, (уничтожать) ни́щити, зни́щити, вини́щувати, ви́нищити, (о мн.) поперетина́ти, поз[пови]ни́щувати що. [Перетя́ти вся́кий до́ступ сві́жого пові́тря в леге́ні (Єфр.)]. • -сечь разговор – припини́ти розмо́ву. • -се́чь сообщение с городом – перетя́ти, перерва́ти сполу́чення (комуніка́цію) з мі́стом. • -се́чь путь кому – перетя́ти доро́гу ко́му. • -се́чь зло, злоупотребления – припини́ти (зни́щити) ли́хо, зловжива́ння. • -се́чь в корне (в зародыше) – зни́щити в за́родку, (совсем) зни́щити до ще́нту. • Пресе́чё́нный – перетя́тий, припи́нений, зни́щений. • -ться – перетина́тися, перетя́тися, припиня́тися, припини́тися, (о роде и т. п.) перево́дитися, переве́сти́ся, зво́дитися, зве́сти́ся, урива́тися, у(ві)рва́тися. [В не́ї го́лос нена́че спорсну́в і перетя́всь (Неч.-Лев.). Бода́й його́ ко́дло з накоре́нком перевело́сь (Ном.)]. • Разговор -се́кся – розмо́ва у(ві)рва́лася, припини́лася. • Источник -се́кся – джерело́ ви́сохло. • Род -се́кся – рід переві́вся, у(ві)рва́вся. [Урва́вся і рід Вишневе́цьких (Стор.)]. • Тут -ка́ются все известия об этом деле – тут урива́ються всі відо́мості про цю спра́ву. |
Прикла́дывать, приложи́ть (и прикла́сть) –
1) что к чему – приклада́ти, прикла́сти и приложи́ти, (прижимать) притуля́ти, тули́ти, притули́ти що до чо́го. [Приклада́й щільні́ше одне́ до о́дного. Приклада́ла ча́сом до вікна́ ву́хо і напру́жено слу́хала Коцюб.). Приложи́в ру́ку до се́рця, Терно́ве ві́ття до се́рця коза́цького приклада́є. Дай мені́ смоли́, приложи́ти до бо́ку (Рудч.). Прикла́ла (приложи́ла) ма́сти до боля́чки. Притуля́ла (тули́ла) попе́чену ру́ку до холо́дної ши́бки]. • -вать печать – притиска́ти (прити́снути) печа́тку, печа́ть до чо́го. [Моя́ рука́ до діл твої́х нови́х не зду́жає печа́ті притиска́ти (Грінч.)]. • -вать, -жи́ть руку к чему (подписаться) – підпи́сувати, підписа́ти що, підпи́суватися, підписа́тися на чо́му. • -жи́ть руки, работу, старание к чему – прикла́сти, докла́сти, доложи́ти рук, пра́ці, дбання́ до чо́го. • -жи́ть свои знания к делу – прикла́сти свої́х знанні́в (свого́ знання́) до ді́ла. • -жи́ть науку к производству – прикла́сти нау́ку до виробни́цтва. • Ума не -ложу́ – ра́ди не дам (собі́). [Ра́ди не дам, що мені́ роби́ти]. • -дывать, -ложи́ть к губам что, губы к чему (отведать) – при[до]туля́ти, при[до]тули́ти що до губі́в, гу́би до чо́го, (пригубить) пригу́блювати, пригуби́ти що; 2) -дывать, -ложи́ть что к чему – додава́ти, дода́ти, долуча́ти, долучи́ти, прито́чувати, приточи́ти що до чо́го; см. Прилага́ть, Приложи́ть, Присоединя́ть. [Цьо́го докуме́нта тре́ба долучи́ти до спра́ви. Пи́шучи-ж постанови́в я собі́ не то що джерело́ вка́зувати, та тут-же з йо́го ви́писку приточи́ти (Куліш)]; 3) (добавлять) доклада́ти, докла́сти, доложи́ти чого́, що. [Гро́шей тих не ви́стачило – довело́ся свої́х доклада́ти]; 4) (примерять, применять) приклада́ти, прикла́сти що до ко́го, до чо́го. [Чуже́ ли́хо до се́бе приклада́й]. • -ть прозвище – доклада́ти, докла́сти, приклада́ти, прикла́сти, приложи́ти прі́звище, (насмешл.) до́кладку (при́кладку) кому́. [Вона́ мене́ злоді́йкою узива́ і вся́кі до́кладки доклада́ (Квітка). Хто-ж це тобі́ таке́ прі́звище приложи́в? (Стор.)]; 5) -вать – вига́дувати, бреха́ти; см. Выду́мывать, Врать; 6) -дывать, -кла́сть (пристраивать камен. кладкой) – примуро́вувати, примурува́ти що до чо́го. • -кла́сть крыльцо – примурува́ти ґа́нок. • Прикла́дываемый – прикла́даний, докла́даний, (прилагаемый) дода́ваний, долу́чуваний. • Прило́женный и прикла́денный – прикла́дений, докла́дений; до́даний, долу́чений. |
Пусто́й –
1) см. По́лый 3; 2) поро́жній, пусти́й; го́лий. • -то́й дом, -та́я изба, церковь – пусти́й, поро́жній буди́нок, пуста́, поро́жня ха́та, ха́та-пу́стка, пуста́, поро́жня це́рква. [Приве́зли вас аж на край села́, завели́ у вели́ку пусту́ ха́ту й зачини́ли там (М. Вовч.). Це́рква була́ зовсі́м поро́жня (Н.-Лев.)]. • -тая комната, зал – пуста́, поро́жня кімна́та (світли́ця), за́ля. [Над тіє́ю кімна́тою є ще п’ять и́нших, зовсі́м поро́жніх (Л. Укр.). Пе́рша світли́чка поро́жня, зовсі́м без ме́блів (Кониськ.)]. • -то́й кошелёк, бочёнок, сума – поро́жній, пусти́й, гамане́ць, поро́жнє, пусте́ бари́ло (поро́жня, пуста́ бо́чка), поро́жня, пуста́ то́рба (торби́на). [Поро́жня бо́чка гучи́ть, а по́вна мовчи́ть (Приказка). І до́вго ще не міг нія́к втекти́ від то́го поро́жнього млина́: поро́жній млин за мно́ю гна́вся, і я чув до́вго ще, як у поро́жньому млині́ товчу́ть поро́жні сту́пи й ме́лють поро́жнії камі́ння (Тобіл.). Хо́че ї́сти сірома́ха, та пуста́ торби́на (Рудан.)]. • -то́й сундук – поро́жня скри́ня. • С -ты́ми вё́драми – з поро́жніми ві́драми, упорожні́. [Не перехо́дь мені́ доро́ги впорожні́ (Н.-Лев.)]. • С -ты́ми руками – з поро́жніми (з го́лими) рука́ми, голіру́ч, порожняко́м. [Ко́ждий дає́ де́сять проце́нтів свойого́ за́рібку на компа́нію до рі́вного по́ділу. Се на те, щоб оди́н не пано́шився зана́дто, коли́ йому́ пощасти́ть, а дру́гий щоб не вихо́див голіру́ч (Франко)]. • -то́й город – пусте́ (безлю́дне) мі́сто. • Улицы были совершенно -ты́ – ву́лиці були́ зо́всім пусті́ (го́лі), пусті́сінькі. • -то́е (не занятое) место – поро́жнє мі́сце, го́ле мі́сце. • -то́й желудок – поро́жній шлу́нок. • -то́е пространство – поро́жнява. • -та́я полоса (типогр.) – бі́ла сторі́нка. • Переливать из -то́го в порожнее – во́ду в сту́пі товкти́, тереве́ні пра́вити. • -та́я голова – пуста́ голова́. • -то́й человек – пуста́ (поро́жня, пустогра́шня) люди́на, леда́що, шели́хвіст (-хвоста), пустоб’я́ка. • -то́е семя, зерно – пужи́на. [Переточи́ зе́рно, неха́й пужи́на віді́йде (Ум.). Пужи́ну й мале́нький ві́тер знесе́ (Ум.). Сі́яв до́бре зе́рно без пужи́ни (Кониськ.)]. • -то́й орех – поро́жній, холости́й орі́х, ду́тель, мокля́к. [Ду́теля взяв (Черк. п.). Цього́ ро́ку нема́ горі́хів, а як є де які́, то все мокляки́ (Поділля)]. • -ты́е щи – нізчи́мний, го́лий борщ, (шутл.) нежона́тий борщ. [Нізчи́мний борщ йому́ обри́д (Гліб.). Чи зна́єте ви, що то за стра́ва – го́лий борщ? (Бордуляк)]; 3) (тщетный, бесплодный) ма́рний, пусти́й, поро́жній, химе́рний. • -та́я надежда – ма́рна (пуста́, поро́жня) наді́я. [Поро́жня наді́я твоя́ (Вовч. п.)]. • -ты́е издержки – ма́рні тра́ти. • -та́я мечта – химе́рна мрі́я, даре́мна мрі́я. • -та́я слава – ма́рна (пуста́) сла́ва. • -ты́е радости – ма́рні ра́дощі. • -ты́е сожаления – ма́рні (поро́жні) жалі́. [Смутні́ї карти́ни не безнаді́ю, не жалі́ поро́жні пло́дять у Грінче́нковій душі́ (Єфр.)]. • -та́я трата времени – ма́рна тра́та, ма́рне витрача́ння, марнува́ння ча́су; 4) (вздорный, ничего не стоящий) поро́жній, ма́рний, пусти́й, нікче́мний, незначни́й; срв. Пустя́чный. [Про́ти міща́нської буде́нщини, нікче́много й поро́жнього животі́ння серед мізе́рних уті́х зна́йдеться у Черня́вского поту́жне сло́во (Єфр.)]. • -та́я книга – пуста́ кни́га. • -то́й разговор – поро́жня (пуста́, ма́рна) розмо́ва, бе́сіда, бала́чка. [Розмо́ва була́ яка́сь поро́жня (Грінч.). Да ти пусту́ оце́ бе́сіду звів (Федьк.)]. • Это пусто́й разговор – шкода́ про це й говори́ти. • -то́е слово, -ты́е слова – поро́жнє (ма́рне, пусте́) сло́во, поро́жні, ма́рні, пусті́, химе́рні слова́, пустосло́вні ре́чі. [За вся́ке поро́жнє сло́во, котре́ промо́вить чолові́к, возда́сться йому́ в день су́дний (Куліш). У ме́не син ма́рного сло́ва не ска́же (Звяг.). Химе́рні слова́ (Шевч.). Хто-б же поду́мав, що сі пустосло́вні ре́чі прорву́ть на рі́дній землі́ вели́ке джерело́ води́ живо́ї (Куліш)]. • -та́я похвала – поро́жня хвала́. • -ты́е отговорки – пусті́ ви́мовки, ви́крути. • -то́е любопытство – пуста́ (поро́жня) ціка́вість. • Под самым -ты́м предлогом – за найме́ншим при́водом, за аби́-що. • -то́е дело, -та́я работа – пуста́, дрібна́, незначна́ спра́ва, пусте́, марне́ ді́ло, пуста́ робо́та. [Розгні́вався мій миле́нький та за ма́рне ді́ло (Чуб.)]. • За -ту́ю вы работу взялись, -то́е вы затеяли – за пусту́ ви робо́ту взяли́ся, пуста́ вас робо́та взяла́ся, дурни́цю ро́бите. • -та́я забава – ма́рна і́грашка, мізе́рна вті́ха. • Пусто́е! – пусте́! дурни́ця! марни́ця! нікчемни́ця! пустяко́вина! дарма́! ба́йка! срв. Пустя́к. [Ка́жуть – ді́ти щасли́ві: дити́на не зна́є бі́ди, не зна́є ли́ха! Пусте́! Скі́льки ся́гає його́ па́м’ять в час дити́нства, – усе́ не вбача́є він себе́ щасли́вим (Коцюб.). Ну, це – дарма́, це пройде, мотну́ла вона́ ба́йдуже голово́ю (Гр. Григор.)]. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
ДВИ́ГАТЬ (1. дви́гает, 2. дви́жет) 1. урухо́млювати, 2. спону́кувати, активізува́ти, стимулюва́ти, (ким) керува́ти, образ. штовха́ти впере́д; ДВИ́ГАТЬСЯ образ. не стоя́ти на мі́сці, (ворушитися) ще со́ватися, (про деталі) ходи́ти; двигаться в го́ру іти́ вго́ру; двигаться ма́ссой /двигаться сплошно́й ма́ссой/ іти́ ла́вою; сиде́ть не дви́гаясь побут. сиді́ти, скла́вши руки; двигающий/движущий що ру́хає тощо, призна́чений ру́хати, зда́тний ру́шити, двигу́н, руші́й, прикм. руші́йний, рухови́й, зрушувальний, урухомлювальний; двигающий рабо́ту стимуля́тор пра́ці; е́ле двигающий нога́ми стил. перероб. ле́две несучи́ но́ги; движущее нача́ло рухове́ джерело́, фраз. руші́й; движущийся/двигающийся що ру́хається, зда́тний ру́хатися, рухо́мий, ру́ханий, зру́шуваний, урухо́млюваний, прикм. (во)рухли́вий, ходови́й, мобі́льний, /про лявіну/ нестри́мний, образ. у (ста́лому) ру́сі, у ста́ні ру́ху, складн. легкору́шний [легко́ движущийся легкору́шний] див. ще движимый; не движущийся живомовн. недви́га; не движущийся с ме́ста стил. перероб. ані руш з мі́сця; движущийся вокру́г чего зда́тний оберта́тися навко́ло чого; движимый (чим) рухо́мий, заохо́чуваний, активізо́ваний, стимульо́ваний, керо́ваний, спону́к/ув/аний, захо́плений, по́йнятий; движимый жела́нием заохо́чений /спону́каний, захо́плений тощо/ бажа́нням; движимое иму́щество ще рухо́мість; |
НАЧА́ЛО ще старт, образ. пе́рші кро́ки; (засада) кано́н, зако́н, станда́рт, нарі́жний ка́мінь, (мистецтва) осно́ва, (аскетичне /у вдачі/) за́сновок, жи́лка, ри́са, елеме́нт, (об’єднавче) стри́жень, (джерело) ко́рінь [два начала чего два ко́рені], пра́ко́рінь жи́зненное начало пра́ко́рінь життя́], (материнське) інсти́нкт, (божеське) дух, (жіноче) Я, стихі́я, приро́да, субста́нція, джерело́, (творче) ге́ній, і́скра, я́кість, джерело́, фраз. си́ла [сде́рживающее начало гальмівна́ сила]; начало нача́л джерело́ джере́л, пра́осно́ва, пра́ко́рінь; до́брое начало /зло́е начало/ (в душі) як ім. доброно́сне /лихоно́сне/; с начала существова́ния чего відко́ли існу́є що; с са́мого начала від са́мпоча́тку; в са́мом начале напри́поча́тку; под началом під руко́ю, під ору́дою; |
ПИТА́НИЕ образ. хліб-сі́ль; исто́чник питания тех. джерело́ жи́влення. |
ПУЛЬСИ́РОВАТЬ ще б’ючкува́ти, (про кров у скронях) бу́хати; пульсирующий що пульсу́є тощо, розпульсований, розб’ючкований, пульса́тор, прикм. реконстр. пульсува́тий, б’ючки́й (як пульс), пульса́торний, пульсаці́йний, /біль/ штрику́чий, (струм) б’ючкува́тий, (про думку) іскроме́тний, образ. у проце́сі пульса́ції, ті́паний як б’ю́чка, складн. пульсуй- [пульсирующий исто́чник пульсу́й-джерело́], пор. толчкообразный. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
Горловина –
1) (о круглом отверстии в чем-нибудь) го́рло, -ла; 2) (отверстие в пропасть, вулкан) джерело́, -ла́. |
Жерло – джерело́, -ла́; (жерло вулкана) кра́тер, -ра; (пушки) го́рло (гарма́ти). |
Исток –
1) (источник) джерело́, -ла́; 2) (реки) верхови́на, -ни; 3) (начало) поча́ток, -тку. |
Источник – (ключ) джерело́, -ла́; (начало) поча́ток, -тку. |
Ключ – ключ, -ча́; (источник) джерело́, -ла́. |
Минеральный – мінера́льний, -а, -е; м. источник – мінера́льне джерело́. |
Родник – джерело́, -ла́; -ковый – джере́льний, -а, -е. |
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник)
Ключ – ключ; (источник) – джерело. Бить ключем – джерелом бити. Кипеть ключем – клекотіти. |
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський)
Источник – джерело́; • и. бесфитильный (света) – дж. безґното́ве; • и. горячий – дж. гаря́че; • и. естественный (света) – дж. приро́днє; • и. искусственный (света) – дж. шту́чне; • и. нефтяной – дж. нафто́ве; • и. разноцветный (света) – дж. різнокольоро́ве; • и. углекислый – буркут (-ту). |
Ключ, мех. – ключ (-ча́); • к. (источник) – джерело́; • к. вилочный – к. вилкува́тий; • к. винтовой – ґвинтови́й; • к. восходящий – джерело́ догі́рне; • к. втулочный – к. утулко́вий; • к. гаечный – к. мутрови́й; • к. грунтовый – джерело́ ґрунтове́; • к. двух, трех контактный – к. дво-тридотичко́вий; • к. комбинированный – к. комбіно́ваний; • к. передающий, элект. – к. відрядни́й; • к. поршневой – к. толоко́вий; • к. разводной, раздвижной – к. розсувни́й; • к. с’емный (выключателя) – к. вийма́ний; • к. штанговый – к. штангови́й. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
Давай
• Давай (-те) бежать (удирать) от кого, откуда – (у)тікаймо від кого, звідки. • Давай (-те) беречь, будем беречь – бережім(о) (шануймо). [Любімо, шануймо, бережімо природу, вічне джерело нашого життя і нашої творчості! Рильський.] • Давай (-те) бороться, будем бороться – борім(о)ся; змагаймося. [Борімось за любов до мови й літератури, за братерське спілкування всіх народів, усіх чесних людей на землі! Рильський. Берімось краще до роботи, Змагаймось за нове життя! Українка.] • [Давай (-те)] бросим, оставим кого, что – (по)киньмо (лишім(о), залишимо, облишмо) кого, що. • [Давай (-те)] будем последовательными – будьмо послідовними (консеквентними). [Будьмо консеквентними, не відділяймо слова від діла… Коцюбинський.] • Давай (-те) вести – ведім(о). • [Давай (-те)] вернёмся, возвратимся – вернім(о)ся, повернім(о)ся. [Але повернімося до гармати… Довженко.] • Давай (-те) возвращаться, будем возвращаться – вертаймося, повертаймося. [Війні шабаш! Вертаймося додому. Мирний.] • [Давай (-те)] возьмём – візьмім(о). [А що ж, каже, візьмім, Насте! — Візьмімо, Трохиме! Шевченко.] • [Давай (-те)] вспомним – згадаймо. [А згадаймо, може, серце хоч трохи спочине. Шевченко.] • [Давай (-те)] встанем – устаньмо. [Напроти зловісних ударів і хмар Устаньмо, єднаймося, молод і стар. Рильський.] • [Давай (-те)] выберем, изберём – виберім(о), оберім(о). [Ми ж оберімо гідного… Рильський.] • [Давай (-те)] выпьем – випиймо. [Ой випиймо, родино, Щоб нам жито родило. Н. п.] • Давай (-те) говорить, будем говорить – говорімо. [Стиха говорімо… Н. п.] • Давай (-те) держаться, будем держаться – держімося (тримаймося). [Затявся пан, держімось і ми. Коцюбинський.] • [Давай (-те)] запоём – заспіваймо. [Про Улянку харків’янку заспіваймо пісню. Воронько.] • Давай (-те) идти, идём, идёмте, будем идти – ходім(о); (іноді) ідім(о). [Ходімо й ми мерщій. Головко.] • [Давай (-те)] и мы будем благоразумными – будьмо й ми при розумі; маймо й ми розум. • Давай (-те) не отделять, не будем отделять – не відділяймо (не відокремлюймо). [Не відділяймо слова від діла… Не лякаймось великості праці, не жахаймось дороги важкої… Коцюбинський.] • Давай (-те) не терять, не будем терять чего – не тратьмо (не втрачаймо) чого. [Не тратьмо надії в літа молодії… Українка.] • [Давай (-те)] отберём – відберім(о). [Одберімо хліб свій кривавий… Коцюбинський.] • Давай (-те) петь, будем петь – співаймо. [Весняного ранку співаймо, сестрице, веснянку. Українка.] • [Давай (-те)] побежим – побіжім(о). [Побіжімо, сестро! Мирний.] • Давай (-те) поговорим – поговорім(о) (побалакаймо). [Посідаймо рядком та побалакаймо ладком. Мирний.] • [Давай (-те)] погуляем – погуляймо. [Погуляймо та пісеньку заспіваймо. Шевченко. Погуляймо, дочко, на радощах. Мирний.] • [Давай (-те)] подождём, подождёмте – почекаймо (зачекаймо), підождім(о), заждім(о). [Почекаймо, більше чекали… Головко.] • [Давай (-те)] подумаем – подумаймо (погадаймо, поміркуймо). [Подумаймо, лишень, від чого-то люди бідніють. Квітка-Основ’яненко.] • Давай (-те) поедем, поедемте, едем, едемте – поїдьмо, їдьмо. [Поїдьмо зі мною. Тут до району недалечко. Вишня.] • [Давай (-те) ж] пожелаем, пожелаем же – побажаймо же. [Побажаймо ж Михайлові Венедиктовичу довгих років безхмарного життя… Рильський.] • [Давай (-те)] поженимся – одружім(о)ся, поберім(о)ся, поженім(о)ся. [Галю… поберімося собі… Я не можу без тебе жити. Квітка-Основ’яненко.] • [Давай (-те)] поклянёмся – присягнім(о) (поклянім(о)ся). [Присягнімо ж, товариші, ніколи не забути їх! Яновський.] • [Давай (-те)] понесем, понесёмте – понесім(о). [Розійдімось ми парусами сонця, понесімо світло в темні закутки… Розпливімось глибокими річками, зросімо рідну землю, і «як дівочі вінки зазеленіють наші ниви». Коцюбинський.] • [Давай (-те)] посидим – посидьмо. [Та що, посидьмо… Українка.] • [Давай (-те)] посмотрим – подивімося, ((по)гляньмо). [Погляньмо хоча б на початок… Рильський.] • [Давай (-те)] почтим – ушануймо. [Сьогодні вночі… забили нашого дорогого товариша… Вшануймо його світлу пам’ять мовчанням… Головко.] • Давай (-те) продолжать работу – працюймо далі; (іноді) продовжуймо роботу (працю). • [Давай (-те)] пройдёмся, пройдёмтесь – пройдім(о)ся. [Пройдімось безлюдними вулицями Києва, прислухаймось до перешіптувань, зазирнімо в оселі багатих і бідних… Довженко.] • Давай (-те) прославлять, [давай (-те)] прославим – уславляймо, уславмо. • [Давай (-те)] разрешим вопрос – розв’яжім(о) питання (справу). [Отже розв’яжімо ту справу вдвох. Рильський.] • Давай (-те) расходиться, будем расходиться – розходьмося. [Розходьмося, хлопці! Головко.] • Давай (-те) славить, будем славить – слав(і)мо. • [Давай (-те)] соберёмся – зберімося. [Зберімося колись. Яновський.] • [Давай (-те)] сядем, сядемте – сядьмо, (до багатьох) посідаймо. [А ми заспіваймо, а ми посідаймо… Шевченко.] • [Давай (-те)] ударим – удармо. • Увидел и давай меня бить – побачив і ну (та й давай) мене бити; побачив і раптом почав мене бити. |
Дно
• Вверх дном – догори ногами; шкереберть; перевертом; (іноді горідна). • Водка уже на дне – горілці видно денце; горілки тільки й є, що на дні (на споді). • Вставлять, вставить дно куда – днити, приднити, задинати, заднити що; (про багатьох) позадинати що. • Вынимать, вынуть дно откуда – роздинати, розіднити що; віддинати, відіднити що; (про багатьох) повіддинати що. • До дна выпить – до дна (до останньої краплини) випити. [До дна випив, ще й дно поцілував. Пр.] • До дна испытать горе – випити [добру] повну; випити гіркої. • Заменять, заменить дно в чём – перединати, переднити що; (про багатьох) попереднити що. • Золотое дно (разг.) – золоте дно; поживне джерело. • Идти, пойти ко дну (разг.) – пускатися, пуститися (іти, піти) на дно; тонути, потопати, потонути; гинути, загибати, загинути (погибати, погинути); пропадати, пропасти; (образн.) ловити раки, наловити раків. • На дне – на дні; на споді. • На дне души – (те саме, що) В глубине души. Див. глубина. • Не имеющий дна, бездонный (о посуде) – без дна; безденний (бездонний). • Опускаться, опуститься на дно – спускатися, спуститися на дно; пускатися, пуститися берега. • Пить до дна, не видать добра – хто допива, тому добра не бува. Пр. Хто багато п’є, сам себе поб’є. Пр. • Пустить ко дну, отправить на дно (разг.) – пустити на дно; (образн.) послати раків годувати. • Со дна, снизу – (і)здна; спідсподу; зісподу. • Чтоб тебе ни дна ни покрышки! (вульг.) – бодай (щоб) тобі пуття не було! [А бодай тобі ні дна ні покришки не буде! Пр.] |
Дойная
• Дойная корова (перен. разг. ирон.) – дійна корова; прибуткове джерело. |
Золотой
• Золотая свадьба – золоте весілля; п’ятдесятиріччя подружнього життя; п’ятдесятиліття одруження. • Золотая середина – золота середина. • Золотое время терять (упускать) – марнувати (гаяти) золотий (дорогоцінний) час. • Золотое дно – золоте дно; поживне джерело. • Золотой век – золота доба; золотий вік. • Золотой мешок (перен.) – золота торба; багатиня (багатище); дука; дука-срібляник; на всю губу багатир (багатий, багач). • Золотой молоток и железные двери (запоры) отпирает – золотий обушок скрізь двері відчинить. Пр. Золотой ключ(ик) до кожних дверей придається (приходиться). Пр. Золота іглиця всюди пролізе. Пр. • Золотой телец (перен.) – золотий ідол (кумир). • Золотые годы, золотая юность – золоті (красні) роки (літа); красна молодість. • Золотые руки – золоті руки. • Золотых дел мастер (золотарь) – золотар. • Обещать (сулить) золотые горы – обіцяти золоті гори; (іноді розм.) кози в золоті показувати. • Отпереть золотым ключом (разг.) – відімкнути золотим ключем (ключиком); дати хабара (куку) в руку. • С золотой корой – з золотою корою; золотокорий. • С золотыми волнами – з золотими хвилями; золотохвилий. [Лани золотохвилі. Шевченко.] • С золотыми крыльями (златокрылый) – з золотими крилами; золотокрилий. [Полинула, заспівала ти, золотокрила (муза). Шевченко.] • С золотыми перьями – з золотими перами; золотоперий. |
Исток
• Исток (истоки) Днепра – джерело (джерела, іноді джереловище) Дніпра; початок (верхів’я, верховина) Дніпра; Дніпрове джерело (Дніпрів початок, Дніпрове верхів’я, Дніпрова верховина). • У истоков цивилизации – біля (коло) джерел (початків) цивілізації. |
Корова
• Бодливой корове Бог рог не даёт – якби (коли б) свині роги, то всіх би людей поколола (то б цілий світ виколола). Пр. Якби свині крила, вона б і небо зрила. Пр. Якби свиня роги мала, всіх би людей виколола. Пр. Не дав Бог свині роги, а то б вона всіх людей поколола. Пр. Якби жабі хвіст, усе б поле витолочила. Пр. Не дав Бог жабі хвоста, а то б всю траву потолочила. Пр. Якби на кропиву (на жаливу) не мороз, вона б усіх людей пожалила. Пр. Якби йому довгий хвіст, то сам би собі боки повідбивав. Пр. Шкодив би, та не може. Пр. Не дав Біг свині ріг. Пр. • Дойная корова (перен. фам.) – дійна корова, джерело легких прибутків; прибуткове джерело. [Чи я твоя дійна корова, щоб ти мене доїв? Пр.] • Идёт, пристало, как [к] корове седло – личить (пристало), як корові (як волові) сідло. Пр. Личить (пристало), як свині наритники. Пр. Так до діла, як свиня штани наділа. Пр. • Чья бы корова мычала, а твоя молчала – чия б гарчала, а твоя б мовчала. Пр. Чиє б нявчало, а твоє б мовчало. Пр. |
Начало
• Брать своё начало – починатися (зачинатися); брати свій початок (почин, зачин). • В начале года, месяца – на початку року, місяця, на самому початку (на припочатку) року, місяця. • Всякое начало трудно – усе трудно починати. Пр. Кожний початок тяжкий. Пр. У всьому (усьому) початок найтрудніший. Пр. • Давать начало чему – давати початок (почин) чому; починати що. • Для начала – для початку; на початок (на почин). • Доброе начало — полдела откачало – добрий почин (початок) — половина діла. Пр. Добрий початок (почин) до кінця доведе. Пр. Добре почав, добре й скінчив. Пр. Як добре почнеш, то й діло добре піде. Пр. • Жизненное начало – життьова (життєва) основа. • К самому началу – саме на початок; на сам(ий) початок. • Лиха беда — начало – за початок діло становиться. Пр. Найтяжче зачати, а потому вже легше йде (а далі як хліб з маслом). Пр. Аби почати, а там воно й піде. Пр. Важко розгойдатися, а далі легко. Пр. • На коллегиальных, на коллективных началах – на колегіальних засадах (колегіально); на колективних засадах (колективно). • На паритетных началах – на паритетних підставах. • Начало весны – початок весни; провесна (провесінь). • Начало начал – причина причин; джерело джерел; первопочаток; первопричина; першоджерело. • Не дорого начало, а похвален конец – не хвались починаючи, а хвались кінчаючи. Пр. • Нет ни начала, ни конца – нема(є) ні початку (ні почину), ні кінця (ні краю, ні кінця-краю); нема(є) початку (почину) і кінця (і краю, і кінця-краю). • От (с) начала до конца – від краю до краю; від початку до кінця. • Под началом чьим, у кого – за (під) проводом (під керівництвом чиїм, під орудою чиєю); під рукою (владою) чиєю, у кого; під зверхністю чиєю, під ким. • Положить начало чему – покласти (зробити) початок чому, чого; започаткувати що; заснувати (закласти) що. • Получать, получить начало от чего – починатися, початися (ставати, стати з (від) чого; походити, піти (виходити, вийти, по(в)стати)з кого; брати, узяти [свій] початок від чого. • По началу – з початку (з почину). • При начале чего – на початку чого. • Путное начало приводит к путному концу – як зачалося, так і скінчилося. Пр. Як добрий почин (початок), то й кінець буде добрий. Пр. • С начала существования мира – відколи постав (існує) світ; як світ стоїть (настав); як світ світом. • С начала существования работы учреждения… – відколи існує, працює установа… • С самого начала – з (від) самого початку (почину); (іноді) з самого першу. • Чему было начало, тому будет конец – що має початок, те має й кінець. Пр. |
Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш)
исто́к джерело́,-ла́, ви́тік,-току |
исто́чник джерело́,-ла́ и. газора́зрядный джерело́ газорозря́дне и. дислока́ций джерело́ дислока́цій и. излуче́ния джерело́ випромі́нювання и. и́мпульсный джерело́ і́мпульсне и. колеба́ний джерело́ колива́нь и. пита́ния джерело́ жи́влення и. пла́зменный джерело́ пла́змове и. све́та джерело́ сві́тла и. то́ка джерело́ стру́му и. эне́ргии джерело́ ене́ргії |
камерто́н камерто́н,-на, джерело́ зву́ку (вилкоподібний сталевий інструмент з двома зубцями, який внаслідок удару видає звук певної висоти) |
родни́к джерело́,-ла див. ключ |
теплоисто́чник теплоджерело́,-ла́, джерело́ тепла́ |
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич)
Источник – джерело́; и. авторитетный – авторите́тне (пова́жне) джерело́; и. достоверный – (цілко́м) пе́вне (віригі́дне) джерело́; и. подлинный – автентичне джерело́; по достоверным -кам – з пе́вних джере́л; (о людях) – від пе́вних люде́й. |
Ключ – ключ (-ча́); (источник) – джерело́. |
Очаг (для варки) – ва́тра, ка́биця; (кузнечный) – го́рно (-рна); о. для безпризорных детей – дитячий за́хисток (приту́лок); о. епидемии – джерело́ (осере́док) по́шести. |
Первоисточник – пе́рше джерело́, перводжерело́. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
джерело́, -ла́, -лу́; джере́ла, джере́л |
жерело́, звич. джерело́ |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
Дже́ре́ло́, -ла, с.
1) Источникъ, родникъ. ключъ. У сей день роздзявились усі джерела в безодні і повідчинялись небесні хлябі. К. Св. П. І. кн. М. VII. 11. 2) Кипящая ключемъ вода, кипень. У горщику вгору джерело вискакує, як наче вода у криниці. Волч. у. 3) Жерло. Джерело гармати. 4) Кратеръ вулкана. Ум. Джере́льце. |
Джере́льце, -ця, с. Ум. отъ джерело. |
Джерло́, -ла́, с. = Джерело. А в сій горласі, глянь, грязюка ущерть джерло сповнила. Черномор. |
Джорело, -ла, с. и пр. = Джерело и пр. |
Жере́ло́, -ла́, с. и пр. = Джерело и пр. Під горою криниченька, там жерело б’є. Нп. Ум. Жере́льце. |
Затка́ти, -тчу́, -че́ш, гл.
1) Начать ткать. 2) Заработать тканіемъ. 3) Покрывать, покрыть тканымъ узоромъ. Були ті жупани серебром заткані. АД. І. 261. 4) = Заткнути. Та й заткав я йому боржій рану. Федьк. Не можна всім губи заткати. Ном. № 6986. З-під коріння, з-під верби джерело било, що й кулаком не заткати. Св. Л. 307. |
Чу́ркало, -ла, с. = Джерело. Шух. І. 111. 76. |
Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські)
*Источник — джерело́, -ла́; И. топа — джерело́ стру́му. |
*Ключ (водян.) — джерело́, -ла́; (гаечный) — ключ, -чи; К. гаечный — ключ мутрови́й; К. простой — звича́йний ключ; К. разводной — розвідни́й ключ; К. раздвижной (французский) — розсувни́й ключ; К. регулятора — ключ регуля́тора; К. рожковый — ріжка́тий ключ; К. стратегический — стратегі́чний ключ. |
Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак)
книговидавчи́ня, книговидавчи́нь; ч. книговидаве́ць власниця видавництва. [Про унікальність його творчості говорить книговидавчиня Ірина Гудим: «Книга Олександра – це велике джерело і психологічної допомоги, і емоційної». (UA: Миколаїв, 09.03.2019). «Багато людей не розуміють те, чим займаюся», – луцька книговидавчиня і права рука Кідрука. (life.volyn24.com, 10.05.2018).] див.: видавчи́ня, книговидавни́ця |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
Горлови́на = джерело́. С. Аф. |
Гремя́чъ = дже́рело́. С. Аф. З. Л. — Твоя мова як джерельце, стиха лєть ся (2) в серце. н. п. |
Жерло́, жерлови́на = джерело́ (С. Аф), па́ща, (криницї) — криничо́вина. |
Исто́къ = джерело́ (С. Аф.), верхови́на (річки). |
Исто́чникъ = джерело́ (С. Аф.), здр. джере́льце, же́рело (С. Л.), дже́рело (С. Л.), жи́ла, живе́ць, (роскопаний) — ко́панка, (оброблений) — крини́ця, керни́ця, здр. крини́чка, крини́ченька. — Струмочок холодний котив ся, із мерзлого грунту джерелом точив ся. О. Пч. — Ну колись із мене сила, каже, так джерелом і била. В. Щ. — Твоя мова, як джерельце, стиха лєть ця, лєть ця в серце. н. п. – Не погань криницї, бо схочеш водицї. н. пр. — Не лий в керницю, бо й так вона повна. н. пр. — Пішла до криницї набірать водиці. н. п. |
Ки́пень = 1. окрі́п (С. Л. З.), укрі́п, (С. Ш.), ва́р. С. Аф. Л. — Чорта в окрі́п, а чорт утїк. н. пр. — Погана баба варом ошпарила собаку. С. Л. 2. джерело́, же́рело. (Д. Ключъ 2.) |
Ключъ = 1. ключ, здр. клю́чик. – Загубив ключ від скринї. — Ключем понатягував струни. — Візьми ключ та приверни гайку. — Ключем вирвав зуба. (В пилцї) розві́дка. — Ходи́ть въ ключа́хъ = д. Клю́чничать. 2. джерело́, же́рело, дже́рело, здр. джере́льце, жи́ла, живе́ць, (роскопаний) — ко́панка, (оброблений) — крини́ця, керни́ця, здр. крини́ченька, (де саме бъє вода) — криничо́вина. — Як напив ся, то до криницї задом обернув ся. н. пр. — Ой у полї криниченька, з неї вода протїкає, ой там чумак молоденький сїрі воли наповає. н. п. (Иньші пр. д. ще під сл. Исто́чникъ). — Бить ключёмъ = джере́лом би́ти, ринути. —Кипѣ́ть ключёмъ = клекотїти. |
Кра́теръ = джерело́ (С. Аф.), сопу́х. — Отвір, с котрого у вулканї бурхав огонь і дим або мул зоветь ся сопух. Земл. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)